Держпідтримка фермерів через ДАР у 2022 році: що з постійним землекористуванням
До редакції журналу звернувся читач: «Під час внесення інформації про земельні ділянки до Державного аграрного реєстру (ДАР) зіткнувся з проблемою: одна частина земель перебуває в оренді, а інша — у постійному користуванні. У Держземкадастрі є кадастрові номери на всі земельні ділянки. Однак землі, що перебувають в оренді, включені до фермерського господарства (ФГ), а інші землі — надані фізичній особі — голові ФГ для постійного користування. Як правильно оформити та подати документи до ДАРу?». Нумо розбиратися
ФГ та інші виробники сільгосппродукції, які мають у власності та/або користуванні від 1 до 120 га сільгоспугідь або утримують від 3 до 100 корів, можуть отримати безповоротну допомогу від держави.
Щоб отримати бюджетні кошти, відомості про отримувача слід обов’язково внести до ДАРу. Для цього сільгоспвиробник має пройти реєстрацію в ДАРі на сайті dar.gov.ua. Інструкцію щодо умов реєстрації і правил користування ДАРом наводимо в Пам’ятці.
Зауважте, що інформація щодо належних аграрію на праві власності чи користування земельних ділянок автоматично завантажується з Державного земельного кадастру (ДЗК) і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Цю інформацію підтвердили також на «гарячій лінії» ДАРу за номером телефону 0 44 339 92 15.
Наразі чимало ФГ зіткнулися з проблемою відсутності відображення у їх особистому кабінеті земельних ділянок, наданих їхнім засновникам для створення таких ФГ як юридичних осіб. У деяких господарствах ця земельна ділянка є єдиною, на якій вирощують сільгосппродукцію.
Оскільки держпідтримку надаватимуть винятково на одиницю угідь сільгосппризначення (1 га), які відображені в особистому кабінеті агровиробника у ДАРі (це також підтвердили на «гарячій лінії» ДАРу), то побоювання ФГ щодо неотримання (недоотримання) бюджетних коштів є цілком реальними.
Чи розібралися розпорядники бюджетних коштів у цих нюансах, а також як діяти ФГ у ситуації, що склалася? Про все це — далі.
Витоки питання
Законодавство України завжди передбачало одержання земельної ділянки засновником ФГ як обов’язкової умови для набуття правосуб’єктності господарством як юридичною особою. Тобто перед тим, як зареєструвати ФГ, його засновнику необхідно було одержати на себе у користування або у власність землю для ведення цього виду діяльності.
Майже 10 років (з 16.05.1992 і до 01.01.2002) для створення ФГ засновник-фізособа (громадянин України) міг отримати земельну ділянку на праві постійного користування на підставі частини 2 статті 7 Земельного кодексу України 1990 року. А Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-XII передбачав можливість отримання засновниками землі у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства аж до 29.07.2003.
Оформлювали таке постійне користування відповідним державним актом, що видавали саме фізичній особі — засновнику ФГ.
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину в установленому порядку для ведення ФГ земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується винятково для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб’єктом такого використання може бути лише особа — суб’єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Тобто ФГ як юридична особа.
Тому ФГ з моменту своєї державної реєстрації відображали земельні ділянки, надані їхнім засновникам для створення ФГ, у складі своїх земель в установчих документах, статистичних звітах, податковій звітності. Зокрема, у декларації платників фіксованого сільгоспподатку, а згодом — у декларації платників єдиного податку четвертої групи, який прийшов на зміну ФСП.
Необхідності перереєстрації наданих засновникам земельних ділянок на ФГ як юридичні особи не було аж до смерті таких засновників.
Доволі тривалий час вищі судові інстанції ставали на бік спадкоємців засновників ФГ і визнавали факт переходу до спадкоємців набутого фізичною особою права постійного користування земельною ділянкою. Як приклад позитивно вирішеного на користь спадкоємця спору можна навести постанову ВГСУ від 13.04.2016 у справі № 907/649/15.
Однак у 2016 році Верховний Суд у постанові від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц (6-2329цс16) та в ухвалі від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц (6-3113цс15) висловив таку правову позицію:
Право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій таке право належало, і не входить до складу спадщини.
Ця дивна позиція майже чотири роки була панівною у правозастосовчій судовій практиці. Тому позови про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування донедавна подавати було вкрай безперспективно.
Надія на кардинальну зміну позиції у цій категорії справ з’явилася, коли Верховний Суд передав на розгляд Великої Палати одразу декілька справ про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення ФГ, після смерті засновника такого господарства, якому видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою.
Актуальна позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц та у справі № 922/989/18 дійшла таких висновків.
1. З моменту державної реєстрації ФГ і набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння та користування, так і юридичні обов’язки щодо використання земельної ділянки. У таких правовідносинах їх суб’єктом є не фізична особа — голова чи керівник ФГ, а ФГ як юридична особа.
2. У разі смерті громадянина — засновника ФГ право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення ФГ його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за ФГ, до якого воно перейшло після створення ФГ.
3. Підстава припинити право постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення ФГ, — припинення діяльності юридичної особи як ФГ. У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування ФГ земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина — засновника ФГ, відсутня.
4. Оскільки після проведення державної реєстрації ФГ як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника ФГ не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє.
Верховний Суд у пункті 6.17 постанови від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19 звертав увагу, що право постійного користування земельною ділянкою, отриманою засновником ФГ для його створення, виникає у такого господарства автоматично після його державної реєстрації саме на підставі норм законодавства та не потребує з боку ФГ та уповноважених органів держави додаткових дій. У такий спосіб зазначене право належить ФГ і може захищатися ним, у т. ч. в судовому порядку.
Отже, згідно з існуючою наразі судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику для створення ФГ, переходить до ФГ з моменту його державної реєстрації.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Частини 2, 4, 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII
Отже, під час визначення складу земельного фонду ФГ — отримувачів бюджетної підтримки на підставі Порядку № 918, розпорядники цих бюджетних коштів (головний — Мінагрополітики та нижчого рівня — Український державний фонд підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та його регіональні відділення) мають зараховувати до такого фонду земельні ділянки, надані засновникам ФГ для створення цих господарств.
Граничний строк подання заявки для отримання держпідтримки через ДАР
Утім, якщо численні звернення ФГ із наведеними доводами найближчим часом так і не будуть почуті надавачами підтримки, необхідно шукати альтернативні варіанти, адже відповідно до пункту 7 Порядку № 918 граничний строк подання заявки для отримання підтримки — 15 листопада 2022 року.
Розглянемо три можливі варіанти.
Отримання підтримки засновником
Цей варіант рекомендують на «гарячій лінії» ДАРу. Суть цієї пропозиції у тому, щоб, окрім ФГ, у ДАРі зареєструвати й засновника ФГ — фізичну особу як отримувача бюджетних коштів. Відтак у такого засновника буде окремий кабінет, до якого автоматично підтягнуться дані з ДЗК та/або ДРРП щодо належності засновнику ФГ земельної ділянки на праві постійного користування.
Недоліки цього варіанта очевидні — він не узгоджується з вищенаведеною позицією Великої Палати Верховного Суду та викладеними нею висновками щодо застосування норм права у розглядуваних правовідносинах. Тож під час розгляду заявки від засновника ФГ — фізичної особи позиція розпорядника коштів може змінитися на ту, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що й стане підставою для відмови засновнику ФГ в отриманні бюджетних коштів.
Крім того, цей варіант не можна застосувати у разі, коли засновник ФГ уже помер. Адже померла особа в силу втрати нею право- та дієздатності внаслідок смерті не може вступити у жодні правовідносини, в т. ч. і щодо отримання бюджетних коштів.
Реєстрація права постійного користування землею за ФГ
Зі змісту вищенаведених рішень Великої Палати Верховного Суду та власне Верховного Суду слідує, що з часу державної реєстрації ФГ воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Підстава для такої реєстрації — правовстановлювальний документ (державний акт), виданий такому засновнику.
На зазначені вище законодавчі норми та судову практику вказував і Мін’юст у листі від 06.08.2021 № 61734/8.4.3/32-21, адресованому міжрегіональним управлінням юстиції для доведення до відома всім держреєстраторам речових прав на нерухоме майно. У цьому листі наголошувалося:
Для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ, у т. ч. в разі смерті засновника, якому надавалася у користування земельна ділянка, подається документ, що підтверджує набуття засновником такого ФГ права постійного користування.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна (ч. 5 ст. 3 Закону № 1952).
Це означає, що ФГ може звернутися за держреєстрацією за собою права постійного користування на земельну ділянку до будь-якого суб’єкта держреєстрації речових прав на нерухоме майно в межах області, де знаходиться така ділянка.
Тож існують чималі шанси потрапити на того держреєстратора, який сприйматиме вищенаведені аргументи та зареєструє за ФГ право постійного користування земельною ділянкою, яку надали засновнику такого господарства для ведення ФГ.
Авторові цієї статті вдалося знайти таких держреєстраторів у Чернігівській та Одеській областях. Натомість у Вінницькій області з приблизно десятка держреєстраторів лише один згодився тільки прийняти документи від ФГ, аби потім надати відмову у вчиненні реєстраційних дій. Усі інші реєстратори відмовилися навіть приймати документи для держреєстрації. І навіть виклик поліції для притягнення суб’єкта держреєстрації речових прав до адміністративної відповідальності за статтею 166-24 Кодексу України про адміністративні правопорушення не допоміг.
Отже, якщо знайдеться лояльний держреєстратор, ФГ цілком встигає зареєструвати за собою у ДРРП право постійного користування земельною ділянкою, яка надана засновнику такого ФГ для ведення ФГ, та подати до 15 листопада від ФГ заявку на отримання бюджетних коштів на ці площі.
Визнання у судовому порядку за ФГ права постійного користування землею
Якщо ФГ не вдасться знайти по області суб’єкта державної реєстрації прав, який погодиться зареєструвати за ФГ право постійного користування земельною ділянкою, ФГ після отримання письмової відмови державного реєстратора може в судовому порядку визнати своє право постійного користування земельною ділянкою.
Однак, якщо передбачений Порядком № 918 граничний строк подання заявки на отримання бюджетних коштів не продовжать, ФГ навряд чи встигне реалізувати цей варіант до 15 листопада. Адже строк розгляду господарських справ у загальному порядку становить у середньому три місяці, а потім ще потрібно 20 днів на набрання рішенням законної сили. Умова — якщо апеляційну скаргу не подаватимуть.
Якщо жоден із варіантів з тих чи інших причин не підходить ФГ, воно може описати всі вищенаведені аргументи в листі та направити його поштою (та/або електронною поштою) на адресу головного розпорядника бюджетних коштів — Мінагрополітики та відповідного регіонального відділення Укрдержфонду як відповідальному виконавцеві бюджетної програми після подання заявки на отримання держпідтримки. Контактні дані зазначених осіб (адреси, електронні адреси та телефони) надають на «гарячій лінії» ДАРу за номером телефону 0 44 339 92 15.
На сьогодні ніхто не може дати гарантій, що до ФГ дослухаються надавачі підтримки, але, як то кажуть, відкривають двері тому, хто стукає.
