Заправляємо орендовану сільгосптехніку власним пальним: норми витрат, акциз і ліцензування
Чи реєструватися платником акцизного податку, коли заправляєте орендовану сільгосптехніку, розповість експерт. Також підкаже, як встановити норми витрат пального та чи потрібно отримувати ліцензію на його зберігання
Аграрні підприємства часто орендують сільгосптехніку в інших підприємств для проведення посівної, збору врожаю тощо. Чи можна таку техніку заправляти власним пальним? Чи не вважатимуть таке заправлення реалізацією пального та чи не виникне обов’язку зареєструватися платником акцизного податку? Про це — детальніше.
 Види оренди сільгосптехніки |  Ліцензування |
| Норми витрат пального | Заявка на переміщення пального |
| Акцизний податок |
Види оренди сільгосптехніки
Аграрні підприємства можуть передавати сільгосптехніку в оренду:
- з екіпажем (ст. 798 Цивільного кодексу України; ЦК);
- без екіпажу (ст. 800, 801 ЦК).
Для кожного випадку укладіть відповідний договір.
оренда з екіпажем
Транспортний засіб (ТЗ) можете орендувати разом із персоналом, що його обслуговує (ч. 2 ст. 798 ЦК). Управління та технічну експлуатацію такого ТЗ провадить його екіпаж (ч. 1 ст. 805 ЦК). Однак витрати на утримання техніки несе орендар (ч. 2 ст. 801 ЦК). Саме орендар заправляє техніку пальним. Таке заправлення є його витратами.
Пальне, яким заправляєте орендовану сільгосптехніку з екіпажем, обліковуйте та оподатковуйте за загальними правилами.
Податківці можуть тлумачити заправлення орендованої сільгосптехніки як продаж пального. Щоб уникнути такого ризику, рекомендуємо прописати в договорі, що «...право власності та/або розпорядження пальним, що передається, не переходить до орендодавця».
Аби контролювати, скільки пального використав екіпаж орендодавця, пропишіть у договорі, що за необґрунтовані витрати пального несе відповідальність орендодавець.
Не зайвим буде, якщо орендар особисто контролюватиме, скільки пального витрачає екіпаж. Для цього наказом керівника призначте зі свого боку відповідальну особу, яка контролюватиме заправлення сільгосптехніки, витрати та списання пального.
У договорі радимо зафіксувати розмір орендної плати з огляду на плановий обсяг робіт, які має виконати орендована сільгосптехніка. Якщо техніка не виконає або перевиконає таку норму — відкоригуйте розмір плати, склавши додаткову угоду до договору.
Якщо встановите розмір орендної плати залежно від обсягу виконаної роботи, податківці можуть розгледіти в цьому ознаки договору підряду. А заправлення пальним техніки підрядника без реєстрації платником акцизного податку потребує одночасного виконання низки умов (пп. 14.1.212 Податкового кодексу України; ПК).
оренда без екіпажу
Орендар самостійно використовує сільгосптехніку у своїй діяльності та несе витрати, пов’язані з використанням цієї техніки. Він також зобов’язаний підтримувати сільгосптехніку в належному технічному стані (ст. 800, 801 ЦК).
Отже, орендар заправляє отриману в оренду сільгосптехніку, ремонтує її, несе витрати на технічне обслуговування.
Таке заправлення не вважатимуть реалізацією пального з метою реєстрації платником акцизного податку. Адже це використання пального для власних потреб. Тому орендар не мусить реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.
Норми витрат пального
Норми витрат пального на автомобільному транспорті мають на меті планувати потреби підприємств, контролювати їх витрати, вести звітність, запроваджувати режим економії і раціонального використання нафтопродуктів (Норми № 43).
За нормами витрат пального підтверджують зв’язок витрат із господарською діяльністю. Тобто щоб обґрунтувати право на податковий кредит із ПДВ.
Орендуєте сільгосптехніку з екіпажем або без екіпажу —
затвердьте норми витрат пального
Податківці постійно нагадують, що списувати пальне необхідно за встановленими нормами. Адже коли пальне витратили понад встановлені норми, його вважають використаним у негосподарській діяльності. Тому за понаднормового витрачання пального маєте нарахувати компенсувальні податкові зобов’язання з ПДВ за підпунктом «г» пункту 198.5 ПК.
Щоб визначити норми витрат пального, скористайтесь одним із способів:
— використовуйте для тракторів Норми витрат паливно-мастильних матеріалів за СОУ 42.1-37641918-094:20171;
— зверніться до НДІ «Украгропромпродуктивність» та обласних науково-дослідних центрів продуктивності агропромислового комплексу. У цих установах можете придбати науково-методичні та науково-практичні збірники норм або замовити розроблення індивідуальних базових норм;
— складіть самостійно норми за допомогою хронометражних спостережень.
Норми витрат пального затвердьте наказом керівника. Такий наказ складіть незалежно від походження норм.
За рішенням керівника підприємства наднормативні витрати пального включайте до складу собівартості реалізації товарів (робіт, послуг) (п. 11 НП(c)БО 16 «Витрати»). Проте є умова — якщо вони не пов’язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням і порушенням правил зберігання2. Тому якщо фактичні витрати перевищують норму, з’ясуйте, чому це сталося — через несправність сільгосптехніки чи нецільове використання пального.
Акцизний податок
Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 ПК).
Реалізація пального — це будь-яка фізична передача (відпуск, відвантаження) пального з переходом права власності на пальне чи без нього, за плату (компенсацію) чи без такої плати з акцизного складу чи акцизного складу пересувного:
— до акцизного складу;
— акцизного складу пересувного;
— для власного споживання чи промислової переробки;
— будь-яким іншим особам.
Не є реалізацією фізична передача (відпуск, відвантаження) пального, зокрема, коли пальне використовує підприємство, що не є розпорядником акцизного складу чи акцизного складу пересувного, винятково для власних потреб (пп. 14.1.212 ПК).
Акцизний склад — це приміщення або територія, на якій розташовані ємності, в яких виробляють, переробляють, змішують, навантажують-розвантажують, зберігають, реалізують пальне.
Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10 000 м³ (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне лише для власного споживання (пп. 14.1.6 ПК).
Акцизний склад пересувний — це ТЗ, на якому переміщують та/або зберігають пальне.
Якщо підприємство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку й використовує ТЗ, щоб перемістити пальне для власного споживання, такий ТЗ не є акцизним складом пересувним. ТЗ також не стає акцизним складом пересувним, якщо в його паливному баку є пальне (пп. 14.1.6-1 ПК).
Тобто коли підприємство не є розпорядником акцизного складу та заливає придбане пальне у власний або орендований бензовоз, щоб заправляти власну чи орендовану сільгосптехніку, не потрібно реєструвати бензовоз як акцизний склад пересувний. Відповідно, коли не маєте акцизного складу чи акцизного складу пересувного — не треба реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.
Ліцензування
Якщо зберігаєте пальне та використовуєте його винятково для власних потреб — отримайте ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання (ст. 15 Закону № 481).
Податківці роз’яснюють порядок ліцензування зберігання пального:
- коли на одній земельній ділянці, за однією адресою розташовано декілька споруд або ємностей для зберігання пального — отримайте одну ліцензію на право зберігання пального на місце (територію), що використовуєте для такого зберігання;
- зберігаєте пальне в орендованій ємності, розміщеній на території, на яку орендодавець має ліцензію на право зберігання пального — отримайте окрему ліцензію на зберігання пального;
- зберігаєте пальне у паливному баку автомобіля та каністрах, ємностях, іншій споживчій тарі об’ємом менше ніж 5 л — отримувати ліцензію не треба;
- доставляєте пальне паливозаправником (бензовозом) і зберігаєте в ньому пальне — отримайте ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де перебуває бензовоз як ємність, у якій зберігаєте пальне (ЗІР, категорія 113.04).
Стосовно останньої позиції у податківців та аграріїв періодично виникають судові спори. Аграрії вважають, що на зберігання пального в бензовозі отримувати ліцензію не потрібно. Адже бензовозне є стаціонарною ємністю й може перебувати у будь-якому місці. Паливозаправник не прив’язаний до визначеного місця (території), як того вимагає перелік документів для отримання ліцензії на зберігання пального. Отже, на такий ТЗ неможливо надати документи, необхідні для отримання ліцензії.
Проте суди виносять із цього питання як позитивні3, так і негативні4 рішення для аграріїв. Тому щоб уникнути штрафу в розмірі 500 000 грн за зберігання пального без ліцензії (ст. 17 Закону № 481) і судових суперечок, рекомендуємо отримати таку ліцензію. Її вартість становить 780 грн на рік (ст. 15 Закону № 481).
Сплатіть чергові платежі за ліцензію або продовжте строк її дії протягом 30 днів, наступних за днем, коли припинять або скасують режим воєнного, надзвичайного стану в Україні (ст. 18 Закону № 481).
Під час воєнного стану за зберігання пального з простроченою ліцензією не штрафують. Адже за Законом № 481 такі ліцензії є чинними.
Заявка на переміщення пального
Якщо перевозите власне пальне для потреб власного споживання й підприємство не є розпорядником акцизного складу, складіть заявку на переміщення пального ТЗ, який не є акцизним складом пересувним (далі — Заявка). Причому подайте Заявку незалежно від виду договору оренди сільгосптехніки (з екіпажем чи без). Заявку складіть в електронному вигляді за формою з Наказу № 188 і подайте до переміщення пального (пп. 230.1.5 ПК).
Заявки на переміщення пального
складайте до його фізичного переміщення
Заявку складіть щодо кожної операції з переміщення пального та, за потреби, зазначте кілька ТЗ (п. 1 розд. ІІ Порядку № 188).
Якщо контролери встановлять, що підприємство переміщує та/або зберігає пальне, використовуючи ТЗ, які не зазначені у заявках, тимчасово (до винесення судового рішення) вилучать таке пальне та ТЗ із вільного обігу й подадуть відповідні матеріали до суду для винесення постанови про конфіскацію (абз. 2 п. 228.3 ПК).
Також переміщення пального ТЗ, які не зазначені у заявках, тягне за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 грн) із конфіскацією пального та ТЗ (ст. 164 Кодекс України про адміністративні правопорушення).
Водночас на період дії воєнного стану, якщо підприємство не має змоги, зокрема, своєчасно подавати звітність, штрафні санкції не нараховують. Умова — звітність необхідно подати протягом шести місяців після припинення воєнного стану. Якщо не маєте змоги виконувати такі обов’язки, підтвердьте це документально (п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК).
Отже, якщо вважати звітністю заявки, які аграрне підприємство не має змоги вчасно подавати, то, ймовірно, штрафів не буде. Чи дотримують податківці такої позиції — невідомо. Тож краще не ризикуйте та подавайте заявки вчасно.
